Поезія
***
Вона ішла, ступала обережно
Ішла і озиралась навкруги.
Нераз спіткалась, падала, вставала
І знову йшла, скоріш повзла, не йшла.
Її стріляли, зраджували, били,
Вона вставала, гордовито йшла,
Утерла сльози, зализала рани,
Тендітною рукою підправила красу,
Всміхнулася…
Чекають діти, не підведи, не схиб.
Не залиши на поталу незрячих,
Своїх голодних, згорьованих, глухих,
Вони не розуміють сліз її гарячих.
Не розуміють свого щастя.
Щастя мати таку неньку. Для неї вони сила, її гордість.
А якщо не дочекаються, не відчують, недослухаються?
Підуть у рабство?..
Ні, ні, вона не допустить, вона ж мати, вона сильна жінка,
Вона – Україна!
***
Іду збентежений у новий рік.
Іду з надією, що буде краще.
Бажання щастя, радості навік
Не зраджу мрію , віру цю нізащо.
Мене чека прекрасне майбуття
Багате, світле і щасливе.
Цікаве, повноцінне є життя,
Таке казкове і примхливе.
Шеїн Вячеслав Андрійович
Комментариев нет:
Отправить комментарий